home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

Loading...


Навіщо потрібен косий комір?


Традиційно споконвічною російською чоловічою сорочкою вважають косоворотку.

Косоворотка — це сорочка з косим коміром, тобто з розрізом збоку, а не посередині, як у звичайних сорочок. У російській традиційній косоворотці розріз із застібкою зазвичай був зміщений ліворуч, рідше — праворуч.

Полотняні косоворотки широко використовували в Росії у побуті. Вони були аналогом чоловічої сорочки. Також їх використовували як спідню солдатську білизну. Наприкінці XIX століття косоворотка у росіян була основою будь-якого костюма. Скрізь траплялися подібні сорочки з червоним тканням у клітинку і смужку. Вони могли бути робочими і святковими, все залежало від багатства оздоблення.

Косоворотки носили навипуск, не заправляючи у штани. Підперезувалися шовковим шнуровим поясом або тканим поясом із вовни. Пояс міг мати на кінцях китиці. Зав’язку пояса розташовували ліворуч.

Косоворотки шили з полотна, шовку, атласу; іноді розшивали по рукавах, пелені, коміру. У приміщеннях (у трактирі, крамниці, вдома тощо) їх носили з жилетом.

Косоворотку вважають споконвічно російським одягом. Шанувальники російської старовини носять її, підкреслюючи зв’язок із предками, всі фольклорні колективи виходять на сцену тільки в ній. Однак чи справді косоворотка споконвічно російська?

Щоб розібратися в цьому, треба зрозуміти, як і чому цей різновид сорочки ввійшов у побут росіян.

Косий воріт косоворотки не збігається із серединним розрізом давньослов’янської сорочки, яку і варто вважати споконвічною. Як зазначає російська дослідниця В. Лєвашова, середньовічні джерела не дають жодного прикладу сучасної косоворотки з косим розрізом. Найдавніший тип слов’янської і, відповідно, української сорочки має тунікоподібний крій, так звану голошийку (без коміра), з прямим розрізом.

Таку сорочку кроїли за “серединним” принципом, тобто домоткане полотно складали навпіл і робили надріз для надягання через голову. Потім уже до скроєних у такий спосіб переду і спинки сорочки додавали (пришивали) рукави і ластовиці (пахвові вставки).

Що ж могло змусити предків росіян відмовитися від цього простого і природного крою, продиктованого природою і фізіологією (розріз відповідав лінії шиї), на користь косого коміра?

Існує кілька версій, чому російська сорочка є власне косовороткою, а не “прямовороткою”. Одна з найвідоміших — це версія російського дослідника давньоруської культури академіка Д. Ліхачова. Розріз збоку на косоворотці, на думку науковця, виник мало не в XII столітті й створювався спеціально для того, щоб натільний хрестик не випадав назовні під час роботи, наприклад, під час косовиці. Припущення оригінальне, але воно абсолютно нічим не підтверджене.

У XII столітті навіть знатні мужі носили хрестики дуже рідко, а смерди та холопи і поготів їх не носили. Поголовно натільні хрести почали носити значно пізніше — коли християнство справді ввійшло у свідомість і душу народу.

Крім того, косий комір трапляється на одязі багатьох народів, які жодного стосунку до християнства не мають (монголи, буряти, корейці та ін.). З іншого боку, косоворотка так і не виникла в інших народів, які прийняли християнство. Навряд чи вони працювали в полі менше за росіян, та й проблема з випадінням хрестика легко вирішується подовженням мотузка, на якому тримається хрест, або пришиванням додаткового ґудзика. Таким чином, версія академіка Д. Ліхачова виглядає більш ніж сумнівною.

Ще за однією з поширених версій косий комір зручний тим, що не розділяє вишивку, яка часто розташовується по центру сорочки, навпіл. Це значно спрощує роботу вишивальниці при стикуванні вишитих деталей.

Однак українцям і білорусам, які також носять вишиванки, косоворотка невідома. Як зазначає відомий російський етнограф Д. Зєлєнін, очевидно, що цей тип російської сорочки з’явився не раніше XV століття.

Хай там як, косоворотка як модна і святкова сорочка в більшості реґіонів Росії ще в XIX столітті витіснила споконвічну давньоруську сорочку з прямим розрізом на грудях.

Д. Зєлєнін, пояснюючи, чому косоворотка стала такою популярною, виходив з принципу практичності. Вчений вважав, що сорочка з розрізом збоку краще захищає від холоду, оскільки не розпинається і дає змогу вільно рухатися. Справді, в косоворотку вшивали декілька додаткових елементів — клини і боковини, щоб зробити сорочку придатною для руху.




Сім одежин... і всі запозичені | Кремлівський плагіат. Від "шапки Мономаха" до кепки Ілліча | Одяг степовиків







Loading...